ВІД АВТОРА

Етимологічні дослідження лексичних запозичень з окремих мов вважаємо найбільш перспективними в науковому відношенні, оскільки подібні дослідження, проведені спеціалістами, що володіють мовою-джерелом, можуть стати основою для покращення існуючих і створення нових лексикографічних видань, зокрема національних етимологічних словників і словників іншомовних слів. Адже “мета етимологічних досліджень не тільки у встановленні “істинного” (=первісного) смислу якого-небудь слова, а саме у вивченні і відновленні історії слів і форм перш за все на основі окремих відомих мов”.

Суть історичного підходу до етимологічної ідентифікації, на нашу думку, полягає у збігу етимологічного джерела лексичної одиниці з вихідною точкою її реально засвідченої історії. При визначенні такої вихідної точки ми виходимо з того, що слово являє собою не просте поєднання трьох основних компонентів – денотата /d/, сигніфіката /s/ і звукового комплексу чи експонента /е/. Сполучаючись між собою, вказані компоненти утворюють бінарні зв’язки, серед яких виділимо:

1) прагматичний зв’язок d-s, який визначає смисл слова;

2) сигматичний зв’язок e-d, який виконує номінативну функцію;

З) сигніфікативний зв’язок e-s , який поєднує знак з лексичним поняттям.

Оскільки денотат як уявлення про об’єкт номінації не запозичується, а утворюється в свідомості сприймаючого суб’єкта, в момент переходу в мову-реципієнт лексема двохкомпонентна: прагматичний і сигматичний зв’язки виникають вже в межах мови-реципієнта. З цього виникає, що в механізмі лексичного запозичення вирішальну роль відіграє сигніфікативний зв’язок.

Первинне сполучення експонента з лексичним поняттям /сигніфікатом/ пропонуємо вважати вихідною точкою історії слова, а констатацію сигніфікативного зв’язку, що виникає внаслідок такого сполучення – головним критерієм етимологічної ідентифікації.

Запропонований історико-сигніфікативний критерій, суть якого полягає у збігу етимологічного джерела слова з вихідною точкою його історії як конкретної одиниці, є, на думку автора, достатньою підставою для висунення етимологічного принципу вихідної точки.

За принципом вихідної точки етимологічним джерелом лексичного запозичання слід вважати мову, в якій вперше утворився об’єкт етимологічної iдентифікації – поєднання експонента лексичної одиниці з конкретним лексичним поняттям.

При застосуванні принципу вихідної точки слід врахувати можливість множинності етимологічного джерела.Вважаючи таку можливість цілком реальною для похідних слів, відзначимо, що для слів з непохідними основами така множинність – надзвичайно рідке явище. Такий висновок зроблений автором в результаті аналізу прикладів, які наводяться в наукових роботах для підтвердження множинності джерела непохідних запозичень.

Навіть у випадках неоднократного утворення одного і того ж сигніфікативного зв’язку в різних мовах, фоно-морфологічні особливості слова в конкретній мові-реципієнті дозволяють виявити його прототип в конкретній мові-джерелі.

Так, запозичення шампунь має два етимологічні джерела:

  • англійську мову, в якій слово champoo утворене з гіндустанського chāmpō, наказової форми дієслова chāmpnā “витискати” і
  • французьку мову, в якій запозичене англійське shampooing “миття голови рідким милом” одержало значення “миючий засіб”.

Для конкретних же мов-реципієнтів етимологічне джерело залишається одиничним: для українського шампунь – це французька мова, а, наприклад, для іспанського champu – англійська мова.

Практичне застосування принципу вихідної точки передбачає ряд прийомів, серед яких відзначимо встановлення авторства слова, вивчення історії відповідного об’єкта номінації, використання оригінальних лексикографічних та лексикологічних праць потенціальної мови-джерела, розмежування мови-джерела і мови-посередниці, врахування фактів появи в мові-джерелі лекико-семантичних варіантів, які приймають участь в процесі запозичення на рівні лексеми, розрізнення прототипу і лексичних одиниць /етимонів/, використаних для його утворення, хронологічне співставлення і, накінець, документальне підтвердження наявності прототипу в пропонованій мові-джерелі.

Застосування вказаних прийомів створює можливість вирішення етимологічних проблем, пов’язаних з ідентифікацією лексики з ближчих хронологічних пластів, зокрема, так званих “неокласичних” термінів, тобто слів, складених з грецьких та латинських морфем, для значної кількості яких етимологічна ідентифікація підмінюється визначенням походження їх складових частин.

При визначенні сучасних англіцизмів в лексикографічній практиці часто ігнорується поліетнічність англійської мови, яка зумовлює існування в ній британського, американського, канадського та південноафриканського варіантів. Історико-сигніфікативний критерій дозволяє трактувати вказані варіанти як конкретне етимологічне джерело, що є важливим в соціологічному плані, оскільки подібні дослідження прояснюють внесок окремих націй в міжнародний лексичний фонд.

Прийом документального підтвердження наявності прототипу у пропонованій мові-джерелі допомагає виявити так звані “несправжні” англіцизми, тобто утворення типу німецького dressman “манекен”, побудованого за англійською моделлю з англійських етимонів, але відсутнього в англійській мові.

Словник також може бути використаний як довідкове видання, оскільки для всіх запозичень, крім загальновживаних, наводиться їх значення, а ряд статей містить відомості з історії об’єкта номінації.

БУДОВА СЛОВНИКА

Словник має ідентифікаційний характер і містить наступну інформацію:

  1. Реєстреве слово

Реєстр словника побудований на лексикографічно зареєс-трованому матеріалі. Слова розміщені за алфавітним принципом.

  1. Джерело реєстрового слова

Для укладанння реєстру використано одинадцятитомний “Словник української мови” /К., Наук. думка, 1970-1980/, “Словник іншомовних слів” за редакцією О.С.Мельничука /К., 1974; 2-е вид., К., 1985/ і трьохтомний “Російсько–український словник” /К., Наук. думка, 1969/, який “за об’ємом систематизованого в ньому матеріалу двох мов належить до найбільших і найповніших перекладних словників в практиці як вітчизняної, так і зарубіжної лексикографії”1.

Для слів, які входять в реєстр першого видання “Словника іншомовних слів”, джерело не наводиться.

  1. Значення, з яким слово прийшло в українську мову

Для однозначних загальновживаних слів значення не наводиться.

  1. Прототип, тобто конкретне слово мови-джерела, яке стало об’єктом запозичення

Вперше у вітчизняній етимологічній практиці для англомовних запозичень вказується конкретний варіант англійської мови, який виступив в ролі етимологічного джерела.

В словнику подано 749 запозичень з британського, 261 з американського, 7 з канадського, 2 з австралійського, 2 з південноафриканського і 1 з новозеландського варіантів англійської мови.

Відсутність помітки перед прототипом означає, що слово відноситься до британського варіанту англійської мови.

  1. Документальне підтвердження наявності прототипу в мові-джерелі

Без вказання джерела в словнику подані англомовні прототипи, які входять в реєстр БАРС /див. Використані джерела/.

  1. Дата першої фіксації прототипу в мові-джерелі

Дата наводиться в квадратних дужках в основному для слів з небританських варіантів англійської мови і може бути використана для подальших досліджень цієї групи лексичних запозичень, для британських прототипів дата першої фіксації наводиться у випадках, коли результати етимологічної ідентифікації, одержані автором словника, суперечать раніше висунутим етимологіям. Джерело дати першої фіксації наводиться в кінці словникової статті.

  1. Етимони

Етимонами називаємо лексичні одиниці, використані в мові-джерелі для утворення прототипів.

В словнику етимони вводяться знаком <.

В ході дослідження були внесені зміни в інтерпретацію значної кількості етимонів, запропонованих укладачами СІС. При їх уточненні автор користувався принципом самобутності Л.Кіша, який зобов’язує дослідника “шукати етимологічне пояснення перш за все з власних ресурсів даної мови” 1. Виходячи з вказаного принципу, автор віддавав перевагу англомовним етимонам перед іншомовними в тих випадках, коли пропоновані укладачами СІС іншомовні етимони були запозичені англійською мовою до утворення зідентифікованих прототипів і, отже, при утворенні останніх виступали як члени лексичної системи конкретного варіанту англійської мови.

Крім корекції етимонів проведена заміна неправильних, на думку автора, етимонів запозичень віндроуер, пропіл, скіп і треджен.

8.Етимологічна аргументація

Етимологічна аргументація наводиться для незідентифікованих раніше англомовних запозичень та у випадках, коли етимологія автора не співпадає з етимологією, яку пропонують інші дослідники.

СЛОВНИК АНГЛІЦИЗМІВ © 2016